13 лютого 1891 р. – Галицький крайовий сейм затвердив організаційні правила Вищої політехнічної школи у Львові, розроблені колегією професорів у 1888 р.
14 лютого 1905 р. народився Кирило Неофітович Михалевич – вчений-хімік, профессор, завідувач кафедри аналітичної хімії, заступник голови первинної організації Всесоюзного хімічного товариства ім. Д. І. Менделєєва, член бібліотечної Ради Мінвузу. К. Н. Михалевич здійснював наукові дослідження в галузі комплексних сполук. Автор 123 публікацій та 8 свідоцтв на винаходи. У 1932 р. закінчив з відзнакою хімічний факультет Львівського політехнічного інституту, обійняв посаду молодшого асистента кафедри неорганічної та аналітичної хімії. Впродовж 1932–1939 рр. – старший асистент, а в 1940–1941 рр. – викладач кафедри фізичної і колоїдної хімії. У 1945 р. затверджений у вченому званні доцента цієї ж кафедри. Після захисту дисертації (1955 р.) йому присуджено вчений ступінь кандидата хімічних наук. З 1965 р. працював доцентом, а з 1968 р. – професором кафедри аналітичної хімії Львівського політехнічного інституту, обирався завідувачем цієї кафедри до 1978 р.
За роботу у Вищому Технічному інституті Кхмеро-Радянської дружби (Пном-Пень) у Камбоджі – Королівським Кхмерівським Орденом Дружби (Сага-метрей) офіцерського ступеня.
Помер 2 березня 1986 р., похований на Личаківському кладовищі.
Протягом 16 лютого – 2 березня 1913 р. у головному корпусі політехніки відбувалася Друга авіаційна виставка, організована за допомоги Авіаційної спілки студентів Вищої політехнічної школи. На ній демонструвалися моделі літаків Райта, Блеріо, Фармана; двигуни, деталі гідропланів та гвинтокрилів.
20–23 лютого 1995 р. до Львівської політехніки прибула делегація Віденського технічного університету у складі ректора, професора Петра Скаліцькі та директора Інституту архітектури й архітектурних обмірів професора Мартіна Кубеліка. Юрій Рудавський та Петро Скаліцькі підписали Декларацію про співпрацю між Львівською політехнікою та Віденським технічним університетом.
22 лютого 1889 р. народився Войцех Рубінович (Wojciech Sylwester Piotr Rubinowicz) – фізик-теоретик, доктор фізико-математичних наук, професор Львівської Політехніки, Львівського та Варшавського університетів. Войцех Рубінович – автор понад 100 наукових праць в галузях теоретичної та квантової фізики і оптики. Автор багатьох монографій і підручників,у т. ч: «Ursprung und Entwicklung der älteren Quantentheorie» (1933), «Wektory i tensory» (1950), «Kwantowa teoria atomu» (1954).Навчався у Чернівецькому університеті, у 1912 р. там же почав працювати асистентом на кафедрі дослідної фізики.
6.09.1922 р. В. Рубіновича призначено звичайним професором кафедри теоретичної фізики загального факультету Львівської політехніки, де він викладав до 1933 р. – часу, коли факультет було розформовано. Протягом 1934–1937 рр. працював на посаді звичайного професора загальної механіки на факультеті сухопутної і водної інженерії.
У 1938 р. В. Рубінович починає діяльність на посаді професора теоретичної фізики Університету Яна Казимира у Львові. У 1946 р. – завідувач кафедри теоретичної механіки Вроцлавського університету.
Войцех Рубінович брав участь у багатьох наукових товариствах: Науковому товаристві у Львові, Польській академії наук, Варшавському науковому товаристві та ін. Упродовж багатьох років професор очолював Польське фізичне товариство. В. Рубінович – почесний доктор Берлінського університету імені Гумбольдта (1960), Ягеллонского університету (1964) і Вроцлавского університету (1970).
Помер 13 жовтня 1974 р. у віці 86 років, похований у Варшаві.
